Про розкладку Української та як швидко її можна вивчити

Клавіатурних тренажерів для опанування розкладки Української замало, аби мати можливість вибирати; а хороших, зручних та гарних - просто не існує в природі (поки). Втім, хороший клавіатурний тренажер робить не мова, а методологія вивчення клавіатури як така. Винаходити не потрібно нічого - все вже винайшли до нас і до появи компʼютерів. Мова йде про термінові курси підготовки друкарок, на яких людина за тиждень чи два починає відчувати себе професіоналом, що цілком можливо. Зазвичай початкова швидкість друку близько 60 знаків на хвилину, а у тих, хто володіє сліпим методом набору цей показник може сягати 200 знаків на хвилину та більше.

Аби це стало можливим потрібно щоб руки - без перебільшення - знали як знаходити правильне місце на клавіатурі, як туди повертатися з будь-якого крайнього положення та могли без вагань натиснути саме ту літеру, що зараз потрібно. Як цьому навчитися? - Власне, цьому вчили десятки років тому, без проблем та без будь-якої попередньої підготовки. Якщо орієнтуватися на потреби рук та пальців, то потрібно лише пристосувати вправи (будь-якого курсу) для свідомої роботи пальцями в безпосередньому звʼязку із українською клавіатурою. Свідома робота - це робота коли людина спочатку уявляє, що саме вона має зробити, а потім виконує заплановане. Такий спосіб навчання виглядає повільним але саме він організовує звʼязок між свідомістю та мʼязами рук, що й виконують потрібну роботу.

Закріплює оце усе його величність повтор: якщо щось свідомо було зроблено хоча б раз, знімаються гальма “неможливості” зробити те саме ще раз (не дивлячися на клавіатуру, тобто всліпу) й потім вдруге, втретє… вмикається памʼять рук, котрі вже знають як натиснути ту чи іншу клавішу. До речі, усі “методології” що базуються на довгих нудних вправах з безліччю повторень теж працюють на те саме, але без свідомої складової. Існує й інший бік повторів: це послідовність набору одних й тих самих слів, що дає саме по собі можливість групувати комбінації у вигляді слів, словосполучень та цілих речень (мозок робить це автоматично). Рано чи пізно, оце усе починає працювати в обидва боки: слова підказують що за чим набирати, а рух руками та пальцями до клавіш та назад додають вправності за рахунок вже відомих оптимальних шляхів усіх восьми пальців від потрібної клавіші та назад на початкову позицію.

Решту додає продуманий інтерфейс з усім на місці та під рукою. Звичайно, що наочне положення кожного пальця кожної руки могло б полегшити навчання, але додатковою задачею навчання набору всліпу якраз і є відучити себе дивитися на свої руки та клавіатуру під ними. Навіть повільний набір на клавіатурі всліпу в рази кращий, ніж набір з підглядуванням тієї чи іншої клавіші на клавіатурі. Іншими словами, треба позбутися необхідності дивитися куди-небудь ще, окрім екрану, де ви щось робите. Без залежності підглядати вивільняється багато ресурсів, що в свою чергу підвищує швидкість набору.